Українська народна пісня
Повстань, повстань, народе мій
Пісня криворізьких повстанців. 1919 рік.
Вже день і йде народної
Розплати кари час.
Немає сили жодної,
Щоб стримувала нас!
Приспів:
Повстань!
Повстань, народе мій!
Берись за зброю вмить!
Іде війна народная,
Священний бій кипить!
Повстань!Повстань, народе мій!
Берись за зброю вмить!
Нехай під окупантами
Завжди земля горить!
Ми йдемо в бій із ворогом —
Полками орд чудних.
Ми віримо, що зможемо
Звільнити край від них!
Приспів.
Не нам неволя й панщина
Й імперськая тюрма!
Б'ємось проти кремлівського
Московського ярма!
Приспів.
***
Ліна Костенко*
І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра – ви.
***
Це ж треба мати сатанинський намір,
чаїть в собі невиліковний сказ,
щоб тяжко так знущатися над нами,
та ще й у всьому звинувачувати нас!
***
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа
через Дніпро – водою і вогнем.
Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
де дві сім’ї тулились кілька діб.
О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Це вже було ні зайчиком, ні вовком –
кривавий світ, обвуглена зоря! –
а я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря, –
той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам’ятаю.
Снаряд упав – осипалась стіна
***
Розп’ято нас між заходом і сходом.
Що не орел — печінку нам довбе.
Зласкався, доле, над моїм народом,
щоб він не дався знівечить себе!
***
Ми воїни. Не ледарі. Не лежні
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.
* Ліна Василівна Костенко (нар. 19 березня 1930 р., Ржищів, Київська округа, Української СРР) — українська письменниця, поетеса-шістьдесятниця, Лауреатка Шевченківської премії (1987). (1989). У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай», поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшего», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році.
* * *
От Администрации сайта:
Демонстрации в поддержку Украины проходят в разных странах (фото)
Демонстрация в Польше (гор.Сопот).
У многих участников были воздушные шары синего и желтого цвета. Другие несли транспаранты с надписями "Остановить войну", "Мир"
и обвинения в адрес президента России Владимира Путина.
* * *
Более 20 000 человек вышли на демонстрацию в Берлине в поддержку Украины, противостоящей российскому вторжению.
Об этом пишет Berliner Zeitung. Демонстранты прошли большой колонной по центру города к Бранденбургским воротам в воскресенье днем. Среди демонстрантов были как молодые, так и пожилые люди, а также семьи с детьми. Девиз демонстрации: Остановить войну. Мир и солидарность с народом Украины".
* * *
Тбилиси
* * *
Демонстрация в Мадриде
* * *
Демонстрация в США
* * *
В Англии прошли концерты с поддержкой Украины.
* * *