Представляю мои переводы с украинского  языка. Автор Анатолий Матвейчук- поэт, тележурналист, певец, композитор, заслуженный артист Украины.

Ода пиву 

Нема на світі більше дива, —
Це знають тільки лиш знавці —
Аніж великий кухоль пива,
Холодний кухоль у руці.
А пиво те, немов олива,
В нім сонце залишило слід,
Як воно піниться грайливо
 І розпаляє апетит!
Яка нечувана щедрота,
Який небачений екстаз,
Ось ти несеш його до рота,
Хвилюючись, як в перший раз.
І божевільними вустами
 Як у обіймах диво-сну,
Ти цідиш, цідиш до нестями
 Цю благодатну рідину.
А потім – швидко і відразу,
Коли несила вже терпіть,
Ти добіжиш до унітазу –
О-о-о, що за неповторна мить!
Струмок заб'ється і заграє...
Це рай, панове, це Єдем!
Душа полегшено зітхає
 Під спорожнілим міхурем.

 ***

Какое сказочное диво, —  
Почти волшебный ритуал —
В руке большая кружка пива,
Холодный, пенистый бокал.
А  это пиво так красиво,
На солнце янтарём горит,
Как пенится оно игриво,
И разжигает аппетит!
И ты с него сдуваешь пену,
Какой невиданный экстаз,
Ко рту несешь самозабвенно,
Волнуясь, словно в первый раз.
С  каким-то чувством непонятным
 Ты, как в объятьях чудо-сна,
Напиток этот благодатный
 Выцеживаешь весь до дна.
А после – понимаешь сразу,
Что мОчи нет терпеть уже,
И мчишься прямо к унитазу,
Чтоб стало легче  на душе!
Струя забьется, заиграет...
О-о-о как прекрасен этот мир!
И дарит ощущенье рая
 Вам  опорОжненный пузырь.

  *  *  *

   Ода свинье

За віконцем весна розквітала,
Хмари повнились першим дощем.
Я стояв і нарізував сало
 Величезним кухонним ножем.
Ніж ходив у руках методично
 І чомусь уявилось мені
 Безневинне таке й симпатичне
 Ніжне тіло тієї свині.
Пролетіло життя, як хвилина,
Добрим словом ніхто не зігрів.
Що ти бачила, бідна скотино –
Лиш корито та засраний хлів.
І тоді як, обрікши на муки,
Хтось встромив тобі в серце ножа,
Ти збагнула, що люди — тварюки,
І твоя відлетіла душа.
Ти далеко тепер, моя бджілко,
У своїм, у свинячім раю…
Я на ж на кухні сиджу, п'ю горілку
 І тебе потихеньку жую.
Я не злодій, не кат, не злочинець,
В мене друзі, робота, сім'я.
Та який же я, бля, українець,
Коли сала не їстиму я!

   
 ****

За окошком весна расцветала,
Пахло в воздухе первым дождем,
Я стоял и на ломтики сало
 Резал острым кухонным ножом.
Резал медленно и методично,
И невольно подумалось мне
 О невинной и столь симпатичной,
Убиенной жестоко свинье.
Люди были к тебе равнодушны,
Добрым словом тебя не согрев.
Что ты видела , бедная хрюшка?
Лишь корыто и засранный хлев.
А тебя, обрекая  на муки,
вдруг убили  ударом ножа.
Поняла ты, что люди- подлюки,
В мир иной отлетела душа.
Ты теперь далеко, моя пташка,
В обретенном свинячьем раю.
Я  ж на кухне уныло пью бражку,
И тебя потихоньку жую.
Не злодей и ни в чем не повинен,
Дом, работа, и в доме все есть.
Но какой же я, блин, украинец,
Если сала не буду я есть...