Ганна Онищук. Лирические стихи- авторизованный перевод с украинского
Не осуждай.
Не розпинай за те, що я була
Така як є – беззахисна і мила.
В твоїх долонях проліском цвіла,
У погляді твоєму світ втопила.
За те, що не змовкала ні на мить,
Від дотику одного зігрівалась.
Не розпинай, бо ще в душі болить
Все те, що вічним в мить оту здавалось.
*****
Не осуждай за то, что я была
Такой, как есть - доверчивой и нежной.
Ведь я в твоих ладонях расцвела,
Как первый, мне подаренный, подснежник.
Прости меня за мой счастливый вид,
Тепло прикосновений, смех беспечный.
Не осуждай, в душе еще болит
Все то, что мне тогда казалось вечным.
Как легко все сломалось.
Як легко все тоді умить зламалось:
Життя, невинність, неповторність, я...
Долоні, очі, плечі не прощались,
Підкралась тиша раптом, мов змія.
То був кінець і відчай і ридання,
І шарпання зачинених дверей.
Душа страждала тихо за кохання,
Як за вогонь для людства - Прометей.
*****
В какой-то миг все так легко сломалось:
Неповторимость,чистота и я ...
Глаза, ладони, плечи не прощались,
Вдруг тишина подкралась, как змея.
Душа рыдала в круговерти буден,
Страданий чашу осушив до дна.
Как Прометей, огонь отдавший людям,
На муки за любовь обречена.
Мы тихо помолчим
Ми будемо мовчати тихо знову,
Слова десь загубилися у скронях.
Та тиша, то є більше ніж розмова,
То білі квіти у моїх долонях.
Про все що є, про все що з нами буде,
Як новий день постукає в вікно.
Тебе в собі сховаю і забуду…
Так добре разом, інше все одно.
Запахла ніч дощем і листопадом
У грудях ангел крилами тріпоче.
Земля хитнулась тихо під ногами…
Уста мовчать, коли говорять очі.
****
Давай забудем о былой обиде,
И помолчим с тобой одну минутку.
Ты, лилии в моих руках увидев,
К ночной тиши прислушаешься чутко.
Она расскажет нам о том, что будет,
Когда наступит новый день однажды.
Тебя в себе я спрячу и забуду...
Сейчас мы вместе, а потом- неважно,
И пахнет ночь дождем и листопадом,
И спустится к нам ангел этой ночью.
Уста молчат, в твоем печальном взгляде
Читаю то, о чем сказать ты хочешь.